Обдарована дитина

Обдарована дитина — зовсім не означає, що вона щаслива, успішна в майбутньому та реалізована. Як батькам підтримати обдаровану дитину? (про особливості та потреби обдарованих дітей читайте на сторінках журналу «Країна» )

Навіть батьки таких дітей не розуміють, як підтримати обдаровану дитину в прагненні до освоєння оточуючого світу так, щоб не пригнітити її творчі здібності та не перебільшити із кількістю завдань, лишивши дитя спілкування з однолітками та безтурботного дитинства. Помітивши дар у своєї дитини, батьки одразу ж перетворюють її в свою візитну картку, намагаючись втілити в ній все те, чого не змогли досягти самі.
Нажаль, освітні програми не придатні для навчання талановитих дітей; деякі з учнів стають «незручними» для вчителів, оскільки є досить непосидючими та енергійними, іноді знають більше за викладача, задають незручні питання, на які батьки та вчителі не можуть відповісти. На якомусь етапі дитині стає нецікаво на уроках в школі.
На прийомах чую: «Я хочу бути такий, як усі!» — не хочуть виділятися і проявляти себе, оскільки більшість із оточення не розуміють та не підтримують їх. Талановиті діти, як правило, у колективі тримаються осторонь – їм взагалі нецікаво з однолітками. Загляньте в їх сумні очі! Як правило, такі діти самотні, часто стають жертвами психоемоційного насилля з боку однолітків — на них тиснуть однокласники, обзивають «ботаніками», «очкариками». Якщо треба списати — забирають зошити, а далі розмова коротка: «Ти ж в контакті не сидиш, таку музику не слухаєш, на дискотеку не ходиш! Про що з тобою говорити?». Доречі, дорослі не часто втручаються у такі «розбирання», намагаючись припинити «травлю», «нехай самі…» — кажуть вчителі. Відтак, дитина залишається сам-на-сам із своєю відчуженістю. Багато з них мають безліч психоемоційних розладів – вони скаржаться на біль у животі, на запаморочення, головний біль, хронічні ангіни та бронхіти, що символізують пригнічені почуття жалю та образи.
Статистика така, що значна кількість втрачає свій дар вже до підліткового віку, деякі з них кінчають життя трагічно. Навіть у дорослому віці вони найчастіше самотні — їм складно знайти співрозмовників, побудувати стосунки з протилежною статтю, оскільки навички комунікації сформовані недостатньо ще з дитинства.
Батьки хочуть, аби дитина частіше проявляла свій талант. А завдання має бути інше: вкласти в них знання, всебічно розвиваючи, обов’язково знайти оточення для цікавого спілкування. А далі дитина має вибрати сама — куди йти у майбутньому. Часто все відбувається навпаки – дитя прагне малювати, а батьки вибрали для неї «модну» професію. Доля скалічена — бачимо алкоголіків-юристів або бухгалтерів, що страждають від головного болю.